Д. ф.-м. н., професор, 1943 р. н., 
науковий керівник науково-дослідного сектора “Лазерний зв’язок“.
Закiнчив з вiдзнакою радiофiзичний факультет Київського державного унiверситету iм. Т.Г.Шевченка в 1966 р. Пiсля закiнчення аспiрантури (1969 р.) залишився на викладацькiй роботi на радiофiзичному факультетi. В 1971 р. захистив кандидатську дисертацiю “Нелiнiйна взаємодiя фотонiв в речовинi та розсiювання свiтла на поляритонах” за спецiальністю “Фiзика твердого тiла”. В 1989 р. захистив докторську дисертацiю “Процеси фоторефракцiйного розсiювання свiтла в кристалах” за спецiальністю “Оптика”.
З 1993 р. – професор кафедри математики та теоретичної радіофізики. Науковий керівник науково-дослідного сектора “Лазерний зв’язок”.
Основнi напрями наукових дослiджень включають в себе голографiю, квантову електронiку, фотополiмери, фiзику кристалiв, медичне застосування фізичних методів.
Основні наукові досягнення:
- сформулював “закон нелiнiйної дифузiї” для частинок в (частково) рiдких нерiвноважних системах;
- запропонував “концепцію кристалових модулів” як метод опису внутрішньої структури складних кристалів;
- розвинув загальну теорію явища фоторефракційного розсіювання світла;
- вiдкрив явище “Автохвильового розсiювання свiтла” (разом з Лемешком В.В), яке полягає в (квазi)перiодичнiй зміні розсіювання (коефіцієнт модуляції більше нiж 50%, типовий перiод – вiд 0.1 до 50 сек.) в умовах, коли нерухомий фоторефрактивний кристал стаціонарно опромінюється лазерним світлом.
Викладацька дiяльнiсть зосереждена в таких галузях: “Електродинамiка”, “Статистична фізика”, “Голографія”, “Матеріали квантової електроніки”.
Є автором більше ніж 120 публікацій. Займається також публіцистикою та має багато науково-популярних публікацій.